«Збережи життя солдату»: джипи для української армії

9 Жовтень 2014

На фотографіях та відео зустрічі 25-тої окремої повітряно-десантної бригади можна побачити потерті в боях, власноруч розфарбовані джипи іноземного виробництва. Вони якісно відрізняються від звичних у пострадянському просторі УАЗиків не лише зовнішнім виглядом, а й якісними характеристиками, надійністю – тим, що в критичній ситуації може врятувати життя наших бійців.

Наївно сподіватися, що таку техніку дала армії держава: вона звично відмовчується відсутністю грошей. Постачання сучасним автотранспортом – як і ліками, одягом, оснащенням – все це лежить на плечах добровольців та меценатів.

Цього тижня три надійні автомашини передав бійцям в зону АТО народний депутат Ярослав Москаленко. На відміну від численних політиків, які зараз охоче паряться на «воєнній» тематиці, Ярослав Миколайович не запрошував на місце передачі джипів ані натовпу журналістів, ані чиновників, ані влаштовував інші показушні акції. Все відбувалося щиро, навіть буденно: розмови з бійцями, фронтові жарти, і – звісно – «тест-драйв», перевірка практичних можливостей машин на заасфальтованому майданчику.

«Допомога приходить постійно, теплі речі от прийшли, дуже потрібні речі. Зараз ми одержимо один з джипів. Щиро кажучи, я не тримав в руках крім каски-казанки і пряжки ще з радянською символікою – жодної допомоги від держави. Все решта роблять волонтери, зокрема Ярослав Миколайович. Я не можу назвати речі, якої б не тримала його рука: каремати, взуття, харчування. Я знаю, що вдячності він не потребує, робить це на поклик серця, але все одно дякую» - каже воїн АТО вишгородець Вячеслав Саржан.

«Зараз оголосили ніби мир, але нічого не міняється, як стріляли – так і стріляють. Я вже більше 2 місяців воюю. Ярослав Москаленко – дуже хороша людина, він дуже багато допомагає, тому що багато хто приїжджає справді і з депутатів, і з керівництва, каже: от ви давайте списки, все що треба, ми все привеземо, - а це все лише на словах. Ярослав Москаленко приїжджав до нас в Дебальцеве, ми зустрічалися, тепер ми в телефонному режимі з ним зідзвонюємося – і він по максимуму все робить. Жодного разу ще не відмовив» - наголошує Валерій Швець з Лютіжа.

Звісно, бійці вже втомилися від війни: кожен хоче повернутися додому, до своїх сімей, до мирного життя. Але наразі це лише відпустка: кілька днів у рідній домівці – і знову дорога на фронт, щоправда тепер вже на новій машині, котра скоро одержить своє перше бойове хрещення.

Побажаймо ж нашим воїнам успіхів у захисті рідної землі від окупантів та їх кримінальних поплічників, скорішої перемоги, миру і повернення додому. А поки вони на фронті – вся країна мусить стати їм на допомогу.