“З миру по нитці – і є другий поверх будинку!..”

2 Жовтень 2015

Цією радісною новиною поділилася Таміла Миколаївна Вишняк – мама-вихователь дитячого будинку сімейного типу, що був відкритий у Жереві (Іванківський район Київської області) наприкінці вересня п’ять років тому. Особливо їй приємно, що до цього маленького ювілею вони майже управилися закінчити добудову 200 квадратних метрів житлової площі.

Це стало можливим завдяки підтримці добрих людей. Для перекриття даху, встановлення конструкцій стін придбав будматеріали народний депутат України Ярослав Москаленко. Посприяло у виділенні деревини керівництво ДП “Іванківський лісгосп”. Кошти на облаштування кухні-їдальні, закупівлю облицювальної плитки, інших матеріалів надали Іванківська РДА, депутат райради Віктор Зайцев та Розважівська сільська рада. Замінив усі старі двері на нові підприємець Михайло Недашківський.

Не тільки батьки, а й діти мріяли вже кілька років про те, аби кожному з членів  чималенької родини було більше місця в будинку. Принаймні, щоб в одній спальні розташовувалося щонайбільше два ліжка, а не шість. Адже донедавна в одній кімнаті спали дівчатка, в другій – хлопці, в інших – батьки та бабуся.

Тамілиній мамі – Вірі Семенівні Пархоменко – наприкінці вересня виповнилося 80 років. З такою поважною ювілейною датою зібралися привітати її майже всі з 23-х внуків, тобто діти її дочки Таміли й зятя Леонтія. Троє старших синів Вишняків – їхні рідні. Проте на «своїх» і «чужих» тут нікого не ділять: до всіх ставляться однаково. «Для нас, – каже Таміла Миколаївна, – всі рідні. Й ті, котрих виховуємо зараз в ДБСТ, і якими опікувалися раніше, коли жили в місті Узині Білоцерківського району. Вони вже випурхнули з родинного гніздечка у самостійне доросле життя. Але про нас не забувають».

…Якими словами насправді продовжується перефразований Т.М. Вишняк  вислів «З миру по нитці…» всі, напевно, знають. Та бідною назвати їхню сім’ю не можна. Є і сорочки в хлопців, і платтячка в кожної з дівчаток, й іграшок достатньо. Й шкільне приладдя та оргтехніка є. Не голі діти й не голодні. Це тому, що багаті щирістю душевною і добротою їхні батьки-вихователі.

Хоча матеріальний бік життєдіяльності родини теж немало важить: грошей, які виділяються згідно з законодавством ДБСТ, при нинішній дорожнечі іноді не вистачає. Тому тримають господарство, обробляють город, економлять. Дякують і приватним підприємцям – продавцям з райцентрівського базару та розважівських торговельних закладів, які роблять їм гарні знижки, особливо під час придбання продуктів оптовими партіями.

Троє з їхніх дітей нині – студенти: вчаться в столичному коледжі зв’язку. Тому також потребують особливої уваги. Найменшенькій донечці Марійці – півтора року. Вона – бабусина улюблениця: коли батьки у справах їдуть до райцентру, Віра Семенівна не відходить від внучки. На кілька років старші за неї – троє дошкільнят, їздять в дитсадок в Оливське НВО; четверо – школярі, вчаться в Розважівській ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Подружжя Вишняків планує взяти під опіку ще кількох діток. Кажуть, треба працювати й далі на совість.  Вони не вважають свою роботу героїзмом. Хоча всі ми розуміємо: виростити і виховати порядними людьми 23 дітей – це вже подвиг.

До речі, старший син Вишняків Микола – учасник АТО, нещодавно повернувся з «гарячих точок» на Донбасі, де мужньо боровся з терористами, відстоюючи мир і свободу України. У серпні ц.р. під час святкування Дня Незалежності в РБК батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу Леонтія Даниловича Вишняка й Тамілу Миколаївну Вишняк було відзначено Почесною грамотою Київської обласної ради. Цю нагороду вони заслужили, як ніхто інший.

Трибуна праці