ЯРОСЛАВ МОСКАЛЕНКО: КОМАНДНИЙ ГРАВЕЦЬ /Інтерв'ю журналу "Київщина"/

Розпочнемо нашу розмову з непересічної події. В липні Ви стали переможцем у двох номінаціях: громадський діяч та спортсмен року на Вишгородщині, а за підсумками Вас визнано Людиною року району. Наскільки очікуваною була для Вас ця перемога?


Правду кажучи, здивований. З однієї сторони це, безумовно, приємно. Значить, люди бачать твою роботу і підтримують твої починання. З іншого боку – всі претенденти – непересічні особистості нашого району, які добре попрацювали на добробут громади. Загалом сприймаю цю нагороду як аванс від людей, їх очікування нових здобутків. Тому почивати на лаврах далеко не час, навпаки - чим більше зробив, тим більше нових планів з’являється. І від цього нікуди не втечеш. Хоча, знаєте, такі конкурси іноді роблять зле – їх номінанти починають зазнаватися, літати в хмарах, відриватись від реального життя. І вся їхня робота, вважайте, втрачає актуальність, просто пропадає. Думаю, це не в моєму випадку. Є ця нагорода, нема її – насправді вона не змінить мого внутрішнього ставлення до роботи, до громади. Це відчуття відповідальності та обов’язку. 


У серпні 2010 року Ви були призначені на посаду першого заступника голови Київської ОДА. Тобто скоро вже буде два роки від цієї події, а отже – можна провести певну межу, подивитися на досягнення. Що б Ви особливо виділили за цей період?


Київщина – дуже складний регіон з організаційної точки зору. По-перше, це наближеність до столиці, куди йдуть найбільші інвестиції, а область взяли за звичку оминати. По-друге, це соціальне навантаження, особливо пов’язане з наслідками Чорнобильської аварії. Економічний розвиток районів дуже неоднорідний, що також не грає нам на руку. Це все і не тільки стало чинниками того, що область в 2010 році опинилась на 24 місці за соціально-економічним розвитком в державі. Але чим гірші стартові можливості, тим цікавіше прориватись вперед. На кінець 2010 року ми вже посідали 8 місце. Весь 2011 рік на третьому місці і під Новий рік подарунок – друга сходинка. Чого варта одна Формула 1 на воді! Я пишаюсь тим, що наша область нині відома на весь світ. Тільки уявіть: всього 12 країн мають право на проведення водної F-1. Минулого року ми не осоромились, а навпаки – показали вищий пілотаж. Цьогорічна формула була навіть краща! Основне, позитиви відчули уболівальники, які приїхали до Вишгорода. Це і великі зручні екрани, і збільшена кількість трибун, безкоштовний прохід. Тобто ми удосконалюємо нашу роботу, вчимось на помилках. Але треба чітко розуміти: Москаленко – командний гравець. Ці всі досягнення були здійснені нашою командою під керівництвом Анатолія Йосиповича (Присяжнюка, - ред.). Скажу чесно, на порядок легше працювати, коли є повне розуміння і сприяння від Президента України та Кабінету Міністрів. Добросовісно виконуєш свою роботу і результат не забариться. Зараз потрібно не втратити цей темп. Київщина фактично стає локомотивом всієї України і це не може не радувати.


З цих слів відчувається, що у Вас, як кажуть, душа болить за наш край. А якою Ви бачите для себе Київщину в майбутньому, яке головне завдання Ви ставите для себе?


Мене відверто гнітить ситуація, коли пересічна людина не бачить свого подальшого майбутнього у власному селі або містечку. Виходить, що окрім своєї хати там немає ні роботи, ні необхідної інфраструктури. Ось і починається чергова історія чергового приїжджого до Києва. А села розвалюються, все навколо занепадає. А що вже говорити про депресивні регіони, що знаходяться біля Чорнобильської зони. Немає підприємств, нічим наповнювати місцеві бюджети. Ця картина знайома не тільки нам, а й українцям з різних куточків держави. Мене це не влаштовує, як, думаю, і Вас. Моя мета – змінити цю ситуацію. Людина може жити гідно не тільки в Києві. Подивіться зараз на Вишгородський район, де ми раніше почали нашу роботу. Різниця відчутна. Ми поєднали зусилля бізнесу і влади, припинили безглузді суперечки. Ми дали хід інвестиціям, бюджет почав отримувати реальні кошти, від чого залежить вся соціальна сфера. Тобто це все можна зробити. Так, це питання не одного дня, навіть не одного року. Однак якщо не діяти сьогодні, що тоді очікуватиме нас завтра? Хочу вірити, це розуміють і люди, для яких ми і працюємо. Принаймні, я бачу це розуміння в їхніх очах.


У політиці Ви розпочинали свою кар’єру як депутат Вишгородської райради. Позаду – головування в цій раді, посада очільника райдержадміністрації. І зараз, «з висоти» теперішнього місця роботи, скажіть, коли Вам було зручніше працювати – раніше ближче до людей, чи зараз при вирішені більш загальних питань?


Я завжди працював, працюю і буду працювати з людьми. Я не розумію, як можна сидіти в кабінеті та не бачити своїми очима реальний стан. Мене справді важко застати в адміністрації. Тому я не погоджуюсь із такою постановкою питання. Потрібно усвідомлювати, що проблема конкретної людини як раз і формує загальні тенденції. Останні не беруться зі стелі. Так само, як і весь успіх нашої діяльності до сьогодні виник не з повітря. Він складається з конкретних справ. А як може бути інакше? Інакше це буде звичайний популізм, якого люди наїлись на століття вперед. Тому, до речі, вони і не вірять політикам з чиновниками. Хоча далеко не всі з них погані. Мені в певній мірі пощастило, оскільки не я прийшов в політику, а мене «прийшли» завдяки громадській роботі, якою я на той момент займався близько десяти років. Тоді ж моє підприємство увійшло в десятку району з малих підприємств по відрахуваннях до місцевого бюджету. Тобто я вже мав за собою певний багаж, який і почав примножувати на благо краю. До речі, перші напрацювання довелося робити за рахунок власних коштів, а не місцевого чи державного кошторисів. До цього ніхто і не хотів дивитись на Вишгород. А як тільки отримали перший результат, показали, що працювати вміємо, то і відношення з’явилось зовсім інше.


Окрім державної служби прізвище Москаленко добре асоціюється з розвитком аматорського футболу на Київщині. Не менш відомим є Ваш Благодійний фонд «Джерело надії». Скажіть, як Вас на все це вистачає?


Хто рано встає, тому Бог дає. Пам’ятаєте цю народну мудрість (сміється, - ред.)?  А якщо серйозно, то я задоволений тим, як зараз розвивається футбольний клуб ДІНАЗ.  Ми доросли до того, що стали активними учасниками Євро-2012. Наші хлопці виносили прапор УЄФА на чвертьфіналі та фіналі турніру. Цього ж року Союз європейських футбольних асоціацій присвоїв нам третє місце серед аматорських футбольних клубів в Європі. І ця нагорода ¬– віддзеркалення нашої системної роботи на цій ниві. Київщина активно розбудовується спортивною інфраструктурою. Нами побудовано два найсучасніші стадіони в с. Лютіж і с. Демидів. Ми даємо дітям шанс абсолютно безкоштовно займатись спортом, реалізовувати на практиці свої здібності, даровані природою. Ми рятуємо підростаюче покоління від соціальних викликів вулиці, за чим слідує алкоголізм і наркоманія. А у дітей, в свою чергу, ми бачимо повну віддачу і це тішить. Спорт – це ключ до успішного майбутнього.


А щодо «Джерела надії»?


Тут ми впроваджуємо низку проектів з підтримки обдарованої молоді. Організовуємо відпочинок в літніх наметових таборах, влаштовуємо новорічні свята. Звичайно, ми не можемо стояти осторонь, коли конкретній дитині потрібна фінансова допомога на лікування, від якої залежить її життя. І таких випадків було не один і не два. Якщо коротко, то робимо все, що в наших силах. Окремо хочу подякувати моїм друзям, без допомоги яких всі ці результати були б недосяжні.


Ярославе Миколайовичу, з якими перепонами ви зустрічаєтесь у своїй роботі?


Найголовніша перепона на сьогодні – застаріле законодавство, через яке ми не можемо реалізувати всіх наших думок. Наприклад, у складі Київщини знаходяться два депресивні райони: Іванківський та Поліський. А як ми можемо запросити туди інвестора, якщо в тому ж Іванківському районі заборонено створювати нові підприємства? В цих же районах ми вважаємо несправедливими питання розміру компенсаційних виплат. Люди заслуговують на більше. І таких питань безліч. Дякуючи Богу, сьогодні в державі склалась така ситуація, що через своїх представників у парламенті можемо пропонувати відповідні законодавчі ініціативи. Втім, і цього зараз недостатньо, бо займає багато часу. Інша справа – майбутні вибори до парламенту, де половина буде обиратись за мажоритарними округами. Тоді люди матимуть конкретного народного депутата, який буде займатись вирішенням саме проблем округу. Єдине – не ми ж визначаємо переможця, а люди. Тому їхнє завдання – не помилитись у виборі та обрати гідну кандидатуру, яка не базікає, а працює.


І останнє запитання.  Держава «оговтується» після Євро-2012, що завершилось на днях. Ваші враження про сам чемпіонат, про гру нашої збірної. 


Чемпіонат прекрасний! Під час його проведення було все, і навіть більше! Ми вкотре продемонстрували, що можемо проводити заходи світового рівня. Було декілька розчарувань. Неприємно здивувала гра збірної Росії. Погано, що ні наша команда, ні поляки не вийшли до чвертьфіналу. Втім наші гравці, не дивлячись на деякі прогалини в грі, все ж показали себе на гарному рівні. Жалкую, що фактично цієї команди ми вже не побачимо на мундіалі. Бо і Шевченко йде, і Воронін, й інші гравці. Приходить нова ера українського футболу. Як кажуть, дорогу молодим!