Ярослав Москаленко: «Кризу маємо подолати мирним шляхом» /Інтерв'ю газеті Вишгород/

— Яким бачите вихід із ситуації? Які політичні сили у цьому напрямку підтримуєте, з ким співпрацюєте?

— Ситуація непроста. І ми вже не можемо говорити лише про Крим. Російські війська активно підходять по всьому периметру українсько-російського кордону. Ми оцінюємо це як зовнішню свідому провокацію проти української держави і українського народу.

Ви знаєте, що народні депутати збиралися на екстрене засідання (03.03.2014 — Ред.). І зробили перерву лише для того, щоб дочекатися реакції та жорсткої оцінки дій РФ Радою Безпеки ООН, ЄС, США та міжнародною спільнотою.

Наразі ми чекаємо від наших зарубіжних партнерів не лише заяв, а й конкретних дій для нейтралізації військової агресії.  Тим паче, після неконституційного рішення ВР АРК про приєднання до Росії у якості суб’єкта Федерації. Сьогодні як ніколи потрібна консолідація українських політиків та українського суспільства.

— Чи приймаєте Ви особисто чи хтось інший з групи «Європейська суверенна Україна» участь у переговорних або інших процесах?

— Наша депутатська група солідарно працює з усіма політичними силами (і парламентськими, і позапарламентськими), які зараз беруть конструктивну участь у розв’язанні проблеми. Більше того, представник нашої групи Володимир Литвин є членом більш вузької групи переговорників з депутатами Державної Думи щодо врегулювання українсько-російського конфлікту.

Тема дуже чутлива, і сьогодні вона потребує виваженості. Щоб зайвий раз ніхто не сказав якихось необдуманих речей.

— Ми начебто далеко від Криму, але люди хвилюються щодо можливих десантів РФ. Що робити нам?

— Ці хвилювання — не безпідставні. Я вже згадував, Крим – наразі не єдина «гаряча точка» у нинішньому конфлікті. Міноборони Росії офіційно повідомили про передислокацію Західного і Центрального воєнних округів (а це понад 150 тисяч солдат) до наших спільних кордонів під формальним приводом військових навчань. У ЗМІ пройшла інформація про те, що за 10 км до Чернігівської області було помічено пересування російських танків. Хоча Кремль пізніше заявив про завершення вказаних навчать, але ризик повернення їхніх військ до нашого кордону залишається. Як приклад, чергові навчання військ ПВО під Астраханню (450 км від нашого східного кордону). РФ «грає м’язами», щоб надати собі додаткових аргументів під час переговорів з українською стороною.

Та панікувати не потрібно. Довіртеся Збройним силам України, де служать справжні патріоти, а також нашим дипломатам. Цю кризу ми маємо подолати саме дипломатичним, мирним шляхом. У цьому переконана і Верховна Рада. Наші люди сьогодні можуть висловити свою підтримку цілісності України проведенням різноманітних публічних акцій. Знаю, що чимало добровольців і військовозобов'язаних уже навідались до свого військкомату — залишити контактні дані про всяк випадок.   

— На хвилі повного перезавантаження влади в останні дні написали заяви на звільнення посадові особи. Чи доцільно саме зараз відсторонювати старих і ставити нових (недосвідчених або тих, хто просто рветься до влади)?

— Передусім при виборі кандидатури на різні посади потрібно керуватися сукупністю якостей (досвідом, навичками, бажанням діяти конструктивно), а не «революційною доцільністю». На хвилі протестів до кабінетів можуть внести кого завгодно – ніхто не буде розбиратися, а що ж уміє цей новий керівник.

Через такий підхід, як довела практика, революційна підтримка дуже швидко змінюється на загальне невдоволення через занепад у довіреному напрямі роботи. Не можна «стригти всіх під одну гребінку»: мовляв, службовець працював десь у місцевій раді за Януковича — то він автоматично стає зрадником. Якщо немає фактів корупційних дій, а людина демонструє професіоналізм, ефективність і боєздатність у питанні розбудови місцевих громад, то вона має повне моральне право й далі працювати на благо людей.

— Ваше рішення як керівника районної організації ПР розпустити її одні сприймають як кон’юнктуру, інші – як зрадництво чи нерозумну відмову від досить потужної сили (навіть, якщо б частина вийшла), треті бачать, що ви таким чином закрили їх від морального а то й фізичного лінчування, образ і звинувачень. Що Ви з цього приводу думаєте?

— Я не міг прийняти одноосібне рішення про розпуск Вишгородської РО ПР, оскільки не уповноважений це робити. Це спільна воля наших партійців скласти квитки і вийти з цієї політсили.

Ми працювали над реалізацією програми партії, робили все можливе, аби своєю роботою підняти рівень підтримки Партії регіонів серед людей. Погодьтеся, що Вишгородський район завдяки нашій роботі піднявся на якісно новий рівень. Та поки ми працювали над впровадженням програми, керівництво партії, яке займало найвищі посади в державі, займалося самозбагаченням за рахунок народу.

Саморозпуск організації міг відбутися задовго до останніх подій через невдоволення багатьма речами. Після напружених дискусій ми приймали рішення боротися проти корупційної системи, яку нам намагалися нав’язати згори. Масові вбивства активістів у центрі Києва стали останньою краплею.

Називайте наше рішення про саморозпуск, як хочете. Партія регіонів у теперішньому вигляді себе дискредитувала, і ми вже не могли переступати через свою гідність.  Разом з тим, хоча партійна організація припинила свою діяльність, це не означає, що наша команда розчинилася у повітрі. Ми й надалі працюватимемо на розвиток Вишгородщини, у якій формі — побачимо пізніше.

— Зараз чимало хто звинувачує Леоніда Кравчука у зраді: мовляв, мали б ядерну зброю, агресивних дій щодо України не було б. Ваше ставлення до без’ядерної України?

— Леонід Кравчук пішов єдиним правильним шляхом у ті складні часи. Якби він вчинив іншим чином, то найбільш вірогідно — ми б втратили Українську незалежність ще до настання ХХІ століття.

Так, ми мали ядерну зброю, а чи контролювали її? Ні. Все управління було заведено на Москву.

А, уявіть ситуацію, влада демократичної Росії з якоїсь причини вирішила б атакувати Нью-Йорк і запустила ракети з нашої території. У такому б разі вона втягнула б нас у Третю світову. Сполучені Штати, у свою чергу, могли б нанести ядерний удар у відповідь по нашому арсеналу.

Україні був потрібен другий, третій, четвертий Чорнобиль? Разом з тим, ядерну зброю потрібно було б за щось утримувати.

Нині ми маємо проблеми із фінансування ремонту блоків на атомних електростанціях. Лише уявіть, що було б, якби ми ще й мали ці ядерні ракети. Маю сумнів, що світове співтовариство надавало б донорську допомогу на утримування цієї зброї.

Єдине, що мене дивує у історії з відмовою від ядерної зброї, — це Будапештський меморандум, яким нам гарантували безпеку, в тому числі й РФ. Меморандум не має статусу міжнародного договору. Це декларація, а отже за її порушення підписанти не несуть жодної відповідальності. Маю надію, що міжнародне співтовариство віднесеться до нинішньої ситуації не формально, а зробить адекватну оцінку ситуації із можливими геополітичними наслідками для всього світу.

Україна не має відмовлятися від без’ядерного статусу. Водночас потрібно розробити більш дієві механізми захисту нашої держави від можливих агресорів.

— Чи маєте зв’язок із штабами самооборони, народними радами та політичними силами, які впливають на ситуацію в окрузі?

— Я постійно проводжу консультації з усіма заявленими сторонами. Потрібно виробити спільну позицію, в якому напрямі мають надалі розвиватися райони округу, знайти спільний знаменник. Я — за конструктивну роботу.